Сторінка:Як Михась ходив до неба по діямант (Скрентон, 1917).djvu/41

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

той хрестик!“ — “О то дуже добре зробиш“ крикнув утїшений чорт, а з радости аж підскочив. А тимчасом Михась вправдї здійняв з себе хрестик, сховав єго і промовив: “Но, дивись проклятий чорте, що вже здіймивєм сей хрест з грудий і можеш на сміло приступити до мене!“ Урадуваний чорт сейчас приближив ся. На се Михась тільки чекав. В одній хвили закинув він хрест на шию чорта і держав єго з цїлої сили.

Того чорт не сподївав ся і настрашив ся дуже, коли побачив, що хлопець здержує єго силою хреста в своїх руках. Посвячений хрест палив єго одїж і дразнив єго тїло. Єму здавало ся, що двигає на собі величезний тягар, що дусить єго величезна сила і пече пекольний огонь. Не дасть ся висказати як плакав з розпуки, просив Михася о помилуванє, як присягав ся на самого люципера, що все єму зробить, принесе богато золота і тисячі діямантів та висипле перед ним і за то не буде вже нїчого бажати лиш тільки, щоби здіймив з него той огневий ланцух. Однак всї єго жалї, наріканя, слези і присяги не зворушали хлопця і Михась не дав ся ублагати.

— “Шкода твоїх слів, перекуновав куцо-