Сторінка:Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка.djvu/4

Простора хата з кімнатою, доволі гарно прибрана. Просто — вхідні двері, наліво — широкі лави, у кутку — барило та всяка шинкова посудина; направо — двері в кімнату.

 

ВИХІД I.

 

Горпина сама.

 

Горпина — (сидить під вікном, шиє очіпок і співає).

Голуб сизий  голуб сизий — голубка сизійша,
Батько милий, мати мила — дружина милійша!
З батьком, з матірю зійдуся — гріха наберуся.
А з дружиною зійдуся — не наговорюся!
Та вжеж мені не ходити, куди я ходила,
Та вжеж мені не любити, кого я любила!
Та вжеж мені не ходити в ліски по горішки,
Ой, вжеж мені минулися дівочії смішки!..

Ох, правда, правда! Минулася воля дівоча! Не счулася, як і голову покрили… несчуюся, мабуть, як красу мою, мов водою, змиє! То була вільною пташкою — мій день, моя й ніч! Ні клопоту, ні журби: було кому журитися! А тепер ні, сама упадай коло всього: за хазяйствечком назирай, подорожніх вітай та шануй, щоб не минали господи, бо з того й хліб їмо… Инший пристане, як шевська смола, а прогнати не можна; то тут і хитруй і дури його, що ще мов періжок не готовий; от спечу, то й піднесу! Сміху з ними — тай годі. А надто з панами, як от Шило, чи Шпонька… уже й сиві чупрундирі, а все: „Горпиночко, перепілочко, та лебідочко;” аж засли-