нині не здобудемо мечем, забезпечимо собі памятю боротьби, котра на віки остане тестаментом-заповітом для всеї української нації. Аж до часу, поки вона не скріпиться так, щоби вирвала з рук ворогів останній шматок нашої батьківщини.
Ті, що розуміють значіння цеї думки-ідеї, нехай оброблять в мемуарах кождий шматок української землі, не виключаючи в цей великий час також українських кольоній, як Туркестан, Зелений Клин, українських кольоній в Канаді, Зєдинених Державах П. А. і Бразилії. Цей український відгомін з далекої чужини буде для вироблення національної свідомости не менш важним, чим опис подій у Ріднім Краю. Бо ті, що живуть далеко від Рідного Краю, люблять його найглибше.
Ось приблизний плян для писання мемуарів, поданий тут не на це, щоби вязати ориґінальність мемуариста, тільки на те, щоби пригадати одну або другу рису для опису, яку він міг би при писанню забути.
1. Настрій українського населення на передодні війни.
2. Вражіння, яке зробив на українське населення вибух війни.
3. Мобілізація: а) обовязкова, б) добровільна (УСС).
