Сотн. Дмитра Кренжаловського: „Львів в українських руках“, дневник за час від 1. до 21. листопада, 1918 р.
Дра Іл. Цьокана: „Від Денікіна до більшевиків“. Фраґмент споминів з Радянської України. Відень, 1921.
Крім того ряд дрібних інтересних споминів про те, як Українці перебирали владу над Галичиною — вилітоґрафовано в українськім таборі у Ліберци (Reichenberg) в Чехії.
Відомо нам також про більші спомини, які покищо остають в рукописях. Звертаємо увагу загалу, що досі не видано найважніщого, а саме: опису боїв очевидців. А не треба забувати, що ми маємо багато, дуже багато картин саможертви й посвяти та майже надлюдського геройства наших стрільців і старшин. Такі описи загрівалиб цілі покоління українського народу до оборони своєї незалежної держави. Списати їх треба доконче і то з докладним означенням імен, місцевостей і часу.
Вкінці стверджуємо дивний факт, що до цеї пори не появився ні оден томик споминів наших наддніпрянських братів з їх довгих і крівавих боїв за Самостійну Українську Державу.
Таксамо з прикрістю треба ствердити, що до цеї пори не появився ні оден томик споминів наших братів, що виеміґрували в Америку. Ми тут в Европі знаємо дуже мало, про розвиток відносин американської еміґрації, про визначніщих діячів її, про настрої й психіку, про силу преси й орґанізацій. З української преси в Америці не багато про це можна вичитати. А прецінь часи йдуть такі, що хто знає, чи українська еміґрація в Америці не мусітиме взяти на себе обовязок, бути для всеї України тим, чим досі була Галичина — значить:
