несподіваним нападом московських військ, що перебували ще на Україні, як учасники світової війни.
З усього наведеного ясно, що ні одна з причин конфлікту, наведених московською совітською владою
- а) не мала на оці захисту інтересів українського трудового народу,
- б) всі вони мали на оці захист інтересів тільки московської держави,
- в) всі вони не відповідали правді, а були вигадані, як притока до конфлікту.
Наведені факти свідчать так само і про безпідставність тверджень декого з українського боку, буцім то соціялісти, що складали більшість в Українській Центральній Раді, не захищали самостійности України, та не дбали про її захист. Колиб ці твердження мали підставу, то не булоб і підготовки московських військ у Києві до повстання проти Укр. Центр. Ради, що творила Українську Народню Республику, і не булоб розброєння тих військ з наказу української соціялістичної влади, і ультимату московських »Народніх Комісарів«, і війни між Українською Народньою Республикою й Московщиною. Факт, що війну з совітською Московщиною приняв український соціялістичний уряд під проводом В. Голубовича. Колиби соціялісти не боролися за самостійну українську державу, то не пішлиб в український уряд після оповіщення війни Україні з боку московських Народніх Комісарів і не орґанізували би опору московській навалі, а сховалибся так, як усякі українські реакціонери. Але українські соціялісти не піддалися і боролися з Москвою в міру своїх сил.
Які сили валили Українську Центральну Раду, які сили наступали на
