таков, Антонов, Артем, Квірінґ) і малорос Затонський. До того ці Москалі з глибини душі ненавиділи Україну і були взагалі проти творення української держави — навіть совітської. Вони грали ролю »українського уряду« лише тому, що це приказав Ц. К. Р. К. П. з причин вищої політики. Що так воно було, про це свідчить сам Затонський, згадуючи про Артема:
„Артем, як тепер памятаю, доводив, що це справа реакційна утворювати Україну, хоч би навіть радянську“. (Затонський: „Уривки з спогадів про українську революцію“. Літопис Революції. 1929, кн. 4, ст. 168.)
Рівночасно за московською армією з Москви надсилають спеціяльні кадри аґітаторів на Україну, яким Троцький дає інструкції такого змісту;
1. Не навязувати українському селянству комуни до того часу, поки наша влада там не зміцніє.
2. Обережно заводити її в колишніх маєтках під назвою артілів або товариств.
3. Запевняти, що в Росії нема комуни.
4. Наперекір самостійникові Петлюрі та іншим говорити, що Росія також визнає самостійність України, але з радянською владою, а Петлюра продає Україну буржуазним державам.
5. З огляду на необхідність обезброєння всіх повстанців, щоб вони знов не повернулися проти нас, треба рішучо запевняти, що серед повстанців більшість денікінців, буржуїв та кулаків.
6. Трудніш справа стоїть з Петлюрою… Треба бути обережним… Іноді, поки ще Денікін не розбитий до щенту, краще пускати чутку, що радянська влада в союзі з Петлюрою.
7. Коли будуть випадки грабунків в Червоній Армії, то їх необхідно звалювати на повстанців і петлюрівців, що йдуть до Червоної Армії.
8. З огляду на необхідність для радянського уряду вивозити хліб з України, ваш обовязок, товариші, зясувати селянам, що хліб візьмуть тільки у кулаків і не для Росії, а для найбідніших українських