в станї Ню-Йорк. У всякім разї вже тодї можна було сказати, що панованнє Франції в Північній Америцї зильно уґрунтоване, але в семилїтній війнї пропали всї доси здобуті користи.
Старший Кабoт руководив ся в своїм підприємстві подібною цїлю, яка переважала у Колюмба та Mаґеляна; хотїв відкрити морську дорогу через Новий Сьвiт до корінних країв. У Верраццана та Картієра уступає ся тенденція на друге місце супроти того, що на першім плянї станули сподївані безпосередні практичні користи. Тепер щораз більше входимо в епоху, в якій уважає ся, знов із постороннїх мотивів, за найважнїйшу задачу знайти просту дорогу до Індії. Оба великі протестантські торговельні народи над Нїмецьким Морем стояли в дуже напружених відносинах або навіть на воєнній стопі з Еспанїєю, а дороги, які вели довкола рога Доброї Надїї або проливу Mаґелляна, були замкнені для льондонських та амстердамських моряків, коли вони собі їх не отворили перебоєм, як то часто бувало. Надїя відкрити иньшу дорогу до Індії на півночи оживлювала та заплоднювала і так сильні прямовання обох ґерманських народів. Раз було оплиненнє Північної Америки, другий раз оплиненнє Азії на першім плянї. Нинї знаємо що „північно західна“ та „північно східна“ дорога практична для сьвітової торговлі, хоч не в рівній мірі; але 16 столітє не знало сього на своє щастє, та коли гонено за якимсь фантомом, то побіч дальших, немаловажних користий наукової натури дійдено до першого глибшого пізнання ґeoґрафічних відносин полярних околиць. Без такої великої побуджуючої сили булиб здається найнеприступнҮйші околиці на земській поверхні ще довго полишені самим собі.
З пляном північно - східної дороги виступив Себастіян Кабот, уже тодї старець, коло 1553 р.
