уваги мапа Андреа Бянко. Добра школа картоґрафів була на Балєарах, звідки вислав Жид Яфуда Крескес (Cresques) тзв. „катальонську“ карту королеви Франції. Той власне Яфуда має бути ідентичний з вихрестом Хаіме (Jaime) де Мальорка, якого покликав прінц Генрих до згаданої моряцької академії в Саґрес. „Компасові“ карти визначають ся на причуд вірним відданнєм вигляду берегів, однак бусоля причинила ся до сего далеко менше як перше думали. По Г. Ваґнеру, що до сего уживав, так як опісля Штеґер, „картометричної“ методи, „компасові“ карти нїщо иньше, як „плоскі карти“, зладжені по части на ріжні розміри, счіплені одна з одною, які вже знав Марін із Тиру та Птолємей. Сїтка лінїй була лиш додатком, а цїлком не була дїйсною частиною тих мап; кождим разом була вона зручно комбінована.
Такими помічними способами могла розпоряджувати молода люзитанська маринарка. Їх очивидно не можна маловажити, однак вони не мали ще цїлком способу до докладного ґеоґрафічного означування місць. Не говорячи вже про довжину, могло визначеннє ширини або бігунової висоти опирати ся лиш на міренню висоти сонця при помочи квадранта або астролябіюма, а ті прилади були на кораблї цїлком не до ужитку, бо вимагали спокійного становища. Зіставав лиш сей одинокий спосіб довідувати ся, приплисти до берега, щоб означити з де якою-такою докладністю в деяких місцях степень ширини, під яким власне корабель знаходив ся.
Коли тепер вернемо до Дом Енріке та приглянемо ся задачам, які він дав був висланцям, то мусимо відтак спитати ся, котрі краї в північно-західній Африцї вже тодї можемо уважати за знані. Беріг Марокка був розслїджений по-
