Сторінка:Ґі де Мопасан. Горля (1908).pdf/66

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 62 —

ся була трохи, але упала знов, видавши глубоке зітхненє. І вже було по нїй.

Рапета поскладала спокійно все на своє місце, мітлу в кут за шафу, плахту до шафи, горнець на піч, ведро на примурок, крісло під стїну. Потім фаховими рухами замкнула перестрашені очи покійницї, поставила на постїль тарілку, наляла на неї води з кропильницї, намочила в нїй пальмову галузку, що стояла на комодї й уклякнувши взяла ся з жаром говорити молитви за померших, які вона знала на память, через часте повтарянє.

Коли вечером вернув Оноре, він застав Рапету на молитві і зараз же вичислив, що вона заробила на нім двайцять су, бо просидїла тільки три дни і одну ніч, за що належало-б разом пять франків, а не шість, як він був її обіцяв.