sage Pilpay Jndien“. Мудрий Пільпай, який названий туг як складач книги, особа вигадана. Про нього нічого не сказано ні в Панчатантрі, ні в санскритських переробках її. Але в арабських перекладах він розповідає байки цареві Дабшеліму. Цьому цареві одного разу з'явився у сні величний муж, що сяв світом, і сказав, щоб він поїхав у далеку східню країну, де для нього наготовлено незчисленний скарб, за допомогою котрого він піднесеться вище від всіх людей у світі. Дабшелім не гаючись вирушив в дорогу і, проїхавши багато заселених країн, досяг прекрасного поля, де побачив гору, що своїм шпилем сягала хмари, а під горою він примітив темну печеру і в ній чоловіка, що спав. Зовнішній вигляд цього чоловіка показував, що він вів суворе життя. Цей пустельник одкрив цареві скарб. Між безліччю скринь, що були набиті золотом, сріблом і самоцвітним камінням, була золота скриня, а в ній невеличка шухлядка, де царь знайшов шматок білого саєту з написом у де-кілька рядків на сірській говірці. Покликали вчених і вони розтлумачили значіння напису. Це була наука царя Гушенка[1] (цеб-то мудрого), що, з божого веління, поклав свій скарб для великого царя Дабшеліма і заховав в ньому найдорожчу добророзважну науку й науку царям. Ця наука складається з того, що в підтверження кожного правила подано багато оповіданнів про різні пригоди, — і коли царь хоче їх почути, то хай поїде до гори в Серандибі[2], де жив праотець Адам; там знайде він чоловіка, що й розвяже йому всі сумніви. Дабшелім скликав своїх міністрів, розказав їм про свою пригоду й заявив, що їде в далеку країну. Міністри, здивовані такою заявою
