Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/151

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Впало полотно: мертвець
 (Тварь — темніша ночи)
Звився; на́ лобі вінець,
 Відімкнулись очи…
Хоче ноги розвести,
Хоче мертвий розплести
 Руки омертвілі:
А Марусенька? — Дрожить:
Лихо близьке, а не спить
 Голубок біленький.

Стрепенувся, розвернув
 Крилечка легенько.
К мертвому на стіл порхнув
 Сів на нім тихенько:
Застогнав, заскреготав
 Білими зубами,
На Марусю загарчав
 Тихими словами.
Знову мертвий побліднів,
З столу голуб ізлетів —
 Дівка пригляділась:
Хто-ж? — „О, Боже мій святий!“ —
То Марусин молодий —
 „Ох!“ — і пробудилась.

Де-ж? На лаві, у вікна,
 В хаті, де гадала,
Де, задумавшись, вона
 Вчора задрімала.
День сіріє; за ліском
 Жовтий місяць зникнув;
Тричі ранній під вікном
 Півень кукурікнув.
А Маруся не встає

— 78 —