Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/167

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Петро та Голові позо́в подав на Йвана Буяна.
А Голова тер лоб, подумав і рішив:
„Петрові в другий раз корови не пускати
 (Коли-то буде другу мати)
 Іванів двір топтати;
А за труди, що Йван корову облупив,
 Петро щоб гроші заплатив“.


 Крий, Боже, в нашому селі

 Такому бути Голові!


 Хомиха чоловіка била;
Не на́-лихо-ж Хому Хомиха вчила!
 Хома Постіл
 Від жінки заховавсь — під піл,
І в-три погибелі звернувшися, трусився,
 І плакав, і просився…
Хомиха з рогачем присікалась: „Вилазь!
Вилазь, личино зла!..“ Хома в куточку бгавсь,
 І плачучи, озвавсь:
„Не вилізу! — тобі я потурати годі:
 Я господин в своїй господі!“


Начинений Капшук шагами,
 З калитки глузував,
Що в неї з голоду боки позападали
 (Червонець в ній один лежав).
На ярмарку Капшук розкашлявсь, похудав:
 З калиточки-ж — і краму купували,
 Та грошей всіх не повиймали.

— 86 —