Цю сторінку схвалено
Горе, горе багатому,
Що́ в гордощі панській
Дурницею нарікає
Голос правди братський!
Горе, горе безумному,
Що̀ братів змущає,
У почесті, у розпусті
Слободи шукає.
Горе вченим, що од простих
Світло заховали,
Для користи, для мамони
Правду уживали,
Всім продажним филозофам:
Од духу святині
Розвіються їх хитрощі,
Як пил по пустині!
День великий, день воскресний,
День суда й любови,
Перед ним туман предиде,
Сліз туман і крови…
А в тумані сонце світить,
Туман розганяє:
Сонце правди незахідне
На ввесь світ засяє!
День великий, день воскресний,
День божої сили!…
Розкриються великії
Народні могили.
Прокинуться всі народи,
Завіт вічний приймуть,
Ворогів тисячолітніх
Вороги обіймуть:
— 211 —
