І на дівчачій могилі зелененькій,
Барвінок розкида нев'ялнії листи.
Колись вона гуляла по волі,
Крутилась з вами в жвавих короводах:
Ії станок пряменький як тополя,
Що там росте по ващих огородах.
Чи згадуєте ви її?
Колись вона з сестрицями ходила
Квіток шукати вмісті по луці,
Як воронець, в їй ягідки красніли
По білім як конвалія лиці.
Чи згадуєте ви ії?
Колись вона із вами в ніч гулялась,
На вас дивились з неба зіроньки,
Ії душа як небо красувалась,
Як зіроньки в їй грали вигадки.
Чи згадуєте ви її?
Ії немає, під осінь журливу
На гробовище однесли ії;
Сніги потаяли, вп'ять жартовливі
Гуляєтесь, дівчатка, без неї.
Як ластівка з плесів своїх ясненьких
Підніметься і поуз вас пирхне,
І крутиться й вертиться веселенька
І ледве землю крилами торкне,
Тогді, дівчатонька мої,
Чи згадуєте ви ії?
Як ластівка швиденько пролетіла
Вона свої дівчачії літа,
І ледве, ледве землю зачепила,
І на землі не кинула сліда.
Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/208
Цю сторінку схвалено
— 216 —
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/51/20-40-%D0%B2%D1%96_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8_%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D1%96_%281922%29.djvu/page208-1024px-20-40-%D0%B2%D1%96_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8_%D0%B2_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D1%96_%281922%29.djvu.jpg)