Перейти до вмісту

Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/35

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ти художню вартість тексту письменника початку XIX століття.

Рыбак.
 
(Пер. Н. Брандта).
 

Волна катится за волной.
 На берегу речном
Сидит рыбак, в душе покой,
 Следит за поплавком.

И вдруг раздалась глубина,
 В короне восстает
Нагая, влажная жена,
 Царица здешних вод.

„Зачем ты хитростью манишь
 Моих безпечных чад
Из глубины, где тьма и тишь,
 Под зноя жгучий взгляд?

О если б ты поверить мог,
 Как славно рыбке там!
Тебя бы радостный прыжок
 Доставил тотчас к нам.

Ведь солнце также свой ночлег
 Избрало в глубине,
И, восставая, пышный бег
 Вершит бодрей вдвойне.

Оттуда светят нежно так
 Лазурныя поля,
И краше образ твой, рыбак,
 Взирает на тебя“.

Поет, поет и песни клич
 Младую мутит кровь.
Все боле жаждет он постичь
 Загадочную новь.

„К чему такая жизнь, к чему?“
 На дне куда вольней!..
Царица вскинулась к нему.
 Рыбак рванулся к ней!


 
 

„Чого цвірінькаєш, дурний? Чого голосиш?
Хіба-ж ти трясці захотів?
Що́ заманулося, чого ти не попросиш.
Чи сім'ячка, прісця, пшінця, чи то крупів:
Всього ти в кліточці по саме не́льзя маєш,
Ще й витребенькуєш, на долю нарікаєш!“
Так в клітці підлітка корив снігир старий.

— 35 —