Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/77

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Чи соцьким батько твій в селі,
Чи сам на панщині працює,
А смерть зрівняє всіх в землі:
Ні з ким скажена не жартує…

Чи чіт, чи лишка?“ загука;
Ти крикнеш: чіт!… „Ба брешеш, сину!“
Озветься паплюга з кутка,
Та й вцупить з печі в домовину…

4 XI 1827 р.


Завдання: 1. Порівняти вірш Гулака-Артемовського „До Пархома“ з сучасним точним перекладом відповідної оди Гарація, на яку посилається автор (переклад М. Зерова), і зробити висновки що до світогляду й художньої маніри автора:

До Деллія.

В години розпачу умій себе стримати
І в хвилі радости заховуй супокій
І знай: однаково прийдеться умірати,
 О Деллію коханий мій,—

Чи весь свій довгий вік провадитимеш в тузі,
Чи лежачи в траві прикрашений вінком,
Рої понурих дум на затишно́му лузі
 Фалерським гнатимеш вином.

Для чого там сосна й тополя білокора
Прослали по землі гостинний холодок.
По що на лузі нам виблискує прозорий
 І гомонить дзвінкий струмок?—

Вина і пахощів і ясних рож без краю—
Короткочасний цвіт!—несіть, сюди несіть,
І хай дзвенить бенкет, покіль твій вік буяє
 І невблаганна парка спить.

— 39 —