Перейти до вмісту

Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/95

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

док, та їх в усякім разі не багато. Розуміється, композиція цілости — діло Жуковського і з цього титулу нашому письменникові не паде ніяка похвала ані догана; та на похвалу заслугує його вмілість, з якою він надав творові Жуковського українського колориту і зі сфери шаблонових пейзанів переніс його на реальний грунт українського села.


II. Ол. Кониський.

З усіх поезій Боровиковського найвартше коштують його „Байки“. В „Байках“ не проходить без перерви одна ідея, в їх автор торкає і панське і мужиче життя з різних боків, одначе слабо, дуже слабо, через що „Байки“ його і не одержали на Україні ні впливу ні-ходу. Сатиричного талану Боровиковському природа зовсім не дала. Природній юмор світиться в „Байках“, але в автора, не наділеного художественними образами, юмор виходить якийсь грубий. „Байки“ Боровиковського свідчать тілько нам як факти, чим недугував у його часі соціяльний побит на Україні. Убожество народнє, темнота, лакейство, хабарі, лакейство у судах і т. ин. Отже Боровиковський, торкаючись соціяльних недугів, ні одного з них не намалював у своїх „Байках“ яркими кольорами. Вказує Боровиковський, приміром, що „коли мужик буде багатіти — то буде жити добре“, але вказує так несміло, так неярко, що вказку його можна й не примітить…

Ясній розумів він, яко сам педагог (він учителював у гімназії), і ясній намалював болячку не національного, а чужоземного виховання і освіти.

— 97 —