А то на горі, въ шовковій траві!
Чого сей козакъ смутенъ, невеселъ,
Смутенъ, невеселъ, неодрадосенъ?
— Ой якъ же мині веселому буть,
Веселому буть, одрадосному?
Що вчора була дівчина моя,
Сёгодня нема, — засватаная.
Колибъ на село, то бъ не жаль було!
А то черезъ двіръ, та й товаришъ мій!
По воду иде, добридень дае,
Зъ водою иде, жалю завдае.
— Здорова була, дівчино моя,
Чужа, не моя, товаришова!
Дівчино моя, засватаная,
Чого жъ ти така заплаканая?
«Того жъ я така заплаканая,
Що за нелюба засватаная.»
— Дівчино моя, зарученая,
Чого жъ ти така замученая? —
«Того жъ я така замученая,
Що за нелюба зарученая.
