Цю сторінку схвалено
№ 10.
Віють вітри, віють буйні відъ гори
Та приіхавъ козаченько відъ войни,
Та привьязавъ кониченька до ворітъ,
А самъ пішовъ до дівчини на совітъ.
«Ой здорова, моя мила, чи чуешъ,
Та съ кимъ же ти, моя мила, ночуєшъ?»
— «Ой ночую, мій миленький, не сама —
Якъ у лузі калинонька зацвіла.»
— «Скільки въ лузі на калині квіточокъ,