Ой у вдови Марусенька дівка,
Марусенька дівка не гуляе,
Вона хату вимітае,
Марусеньки мати питае:
— Скажи, скажи, Марусенько дочко,
Які въ тебе гості бувають?
«Тобі, мати, мене не питати,
А мині, мати, тобі не казати,
— Бодай же ти, доню, оніміла,
Якъ ти мині правди не сказала.
«Ой дай-Боже, матусенько, дай,
Коли тобі дочки не жаль.
