Цю сторінку схвалено
Вечіръ стоявъ, та тяженько здихавъ — чому мила не виходила,
Вечіръ стоявъ, та не тебе питавъ — чому мила не виходила.
Бодай тобі, подруженько, та виіли комарі очі,
Щобъ не стояла, та не розмовляла зъ моімъ милимъ та до півночі.
