Сторінка:Chyhrynets.B. Piven Hvalko. ilys. I. Padalka. 1927.djvu/12

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Мимо сіл, мимо хат
Йшов червоний салдат,
Простував у свою
 батьківщину.
І рушницю він мав,
І в шляху не дрімав,
Все ішов він, не знаючи
 спину.

Де путь війська була,
Скрізь там слава гула,
Там гриміли про славу
 гармати,
А тепер — тихо йде,
До домівки, де жде
Сина славного рідная
 мати.

Порівнявся з двором,
Де шулічин погром.
І побачив зненацька шуліку,
Вмить з рушниці пальнув.
Не черкнув, не різнув, —
В серце влучив пташину ту дику.