пальці краєм фартуха, вона схотіла сама засвітити дівереві свічку, доки Ґавар та Кеню вітали його з розумною постановою. Адже треба було колись поставити хрест над усім минулим; з політичних заколотів ситий не будеш! А тим часом Ліза стояла перед ним із засвіченою свічкою й дивилася на Фльорана з задоволеним виразом, нагадуючи своїм спокоєм та красою священну корову.
За три дні всі формальності було зроблено; префектура погоджувалася прийняти Фльорана без жодних ускладнень, за самою лише рекомендацією Верлака, просто, як виконувача обов'язків. Ґавар доконче схотів піти разом із ними, коли вони йшли до префектури. Залишившися потім удвох з Фльораном на пішоході він почав штурхати його ліктем у бік, мовчки посміхатись і хитро підморгувати. Міські сержанти, яких вони зустріли на набережній Орльож, мабуть, видалися йому дуже смішними, бо, переходячи повз них, він корчився, як людина, що душиться від сміху.
Другого ж дня Верлак почав заводити нового інспектора в курс його обов'язків. Кілька ранків мав він керувати Фльораном серед метушливого люду на тім ринку, що його він мав пильнувати. Сердешний Верлак, як називав його Ґавар, був блідий чоловічок, невеличкий на зріст; увесь час він тяжко кахикав; закутаний у флянелю, зав'язаний різними фуляровими хустками та кашне, він ступав у холодній вогкості по струмках води рибного павільйону своїми тоненькими, як у хворої дитини, ніжками.
Першого ранку, коли Фльоран о сьомій з'явився на базар, він зовсім розгубився; очі йому розбіглися, в голові запаморочилось. Навколо дев'яті авкційних лав уже ходили перекупки-покупниці, збирались урядовці зі своїми паперами, а аґенти посилачів із шкуряними торбинками через плече ждали виплати, примостившись на перевернених стільцях біля прилавку, де йшов про-
