з їхнім характерним гострим запахом, млів би від захвату й тільки раздавав би ляпанці на всі боки, коли б на нього надто насідали. Фльоран устидався жінок і відчував, що поволі губиться в кошмарнім колі цих дівок з надто розвиненими тілами, що оточували його, гукаючи своїми хрипкими голосами та розмахуючи голими ручищами атлеток.
А тим часом поміж цих розгнузданих самиць знайшлася для нього одна приятелька. Клер Меґюден просто казала, що новий інспектор — хороша людина. Як він переходив повз неї, під зливою масних дотепів її сусідок, вона посміхалася до нього. Клер сиділа за своїм прилавком; русяве волосся спускалося їй на виски та шию; плаття було застібнуте абияк: уся вона була недбала та безтурботна. Найчастіш він бачив, що вона стоїть коло басейну. Зануривши руки у воду, дівчина перекладала свою рибу з одної саджавки до другої, пустувала, повертаючи маленьких мідяних дельфінів, що випускали з своєї пащі цівки води. Цей плюскіт та дзюрчання надавали їй тремтячої грації купальниці на березі струмка, яка ще не встигла вдягнутися до ладу.
Якось ранком Клер була надто привітна. Вона закликала інспектора, щоб показати йому товстого угра, який здивував на авкціоні цілий ринок. Дівчина відчинила ґрати, що ними для безпеки зачинила басейн, і показала угра; той, здавалося, заснув у воді.
— Чекайте, — казала вона, — ось ви побачите.
Дівчина потихеньку спустила у воду свою голу, трохи худу, ніжну руку з синіми жилками під шовковою шкурою. Угор, почувши її дотик, звинувся і почав викручуватись, наповнюючи вузьке корито зеленавими переливами своїх кілець. Тільки він заспокоювався, Клер знову бавилась, лоскочучи його кінчиком нігтя,
— Ну, й громадище! — вважав за потрібне сказати Фльоран. — Я рідко коли бачив таких гарних угрів.
Вона призналася йому, що спочатку побоювалася їх. Та тепер вона знає, як треба стиснути руку, щоб вони не вислизнули. І Клер узяла другого угра, трохи меншого, з сусідньої саджавки. Він викручувався по обидва боки її стисненого кулачка. Його марні зусилля
