Вони дійшли до того, що заборонили своїм дітям балакати між собою. Мюш і Поліна дуже приятелювали; Поліна причепурена, у крохмальних спідничках, як слід пристойній дівчинці, Мюш обдертий, забіяка, з вічною лайкою на вустах, — дуже добре гралися разом у візника. Коли вони гулялись удвох на широкому пішоході проти павільйону морської риби, Поліна була запряженим візочком. Та ось раз, коли наївний Мюш прибіг за своєю маленькою приятелькою, красуня Ліза вигнала його з магазину, налаявши вулишником.
— Небезпечно знатися з невихованими дітьми, — сказала вона. — А в цього такі погані приклади перед очима; я завжди боюсь, коли він грається з моєю дочкою.
Хлопцеві тоді було сім років. Мадемуазель Саже, що була при цій сцені, від себе додала:
— А правда, правда! Цей шибеник вічно возиться з сусідськими дівчатками… Нещодавно його спіймали в льоху з вугляревою донькою.
Мюш, плачучи, прибіг розповісти матері своє горе. Нормандка оскаженіла від люті. Вона хотіла розтрощити всю ковбасню Кеню-Ґраделів, та задовольнилася з того, що добре набила Мюша:
— Посмій тільки ще зайти до них, — загрожувала вона, — так тобі дам, що будеш знати!
Проте, справжньою жертвою обох жінок був знову таки Фльоран. Адже, по суті, то він озброїв їх одну проти одної; вони й воювалися тільки за нього. Від його приїзду все пішло шкереберть; він компромітував, дратував, каламутив цих людей, що без нього так сито розкошували. Красуня Нормандка ладна була йому очі видерти, коли бачила, що він довго сидить у Кеню-Ґраделів; вона хотіла полонити його найбільш через войовничий запал, на злість Лізі. А Ліза вдавала суворого суддю поганих вчинків свого дівера, бо його зв'язок з обома сестрами Меґюден зробив їх осудовищем на цілий квартал. Ковбасниця була тяжко ображена; проте, вона намагалась не виявити своїх ревнощів, — ревнощів досить своєрідних: не вважаючи на призирство до Фльорана й байдужість чесної жінки, Ліза мучилася
