Сторінка:Emile Zola. Tvory. Tom 2. Cherevo Paryzhu (1929).pdf/35

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

тога великих торговців, що їхали на базари різних кварталі, до шаркання капців бідних жінок, що ходять від дверей до дверей, пропонуючи салату із своїх кошиків.

Фльоран увійшов у котрусь криту вулицю ліворуч, у групі чотирьох павільйонів, що її глибоку й тиху тінь він помітив іще минулої ночі. Сердешний сподівався там притулитися, знайти собі будь-який захисток. Але тепер і ці павільйони так само попрокидалися, як і інші. Він пройшов до кінця вулиці. Підводи швидко під'їздили, заставляючи Пташиний ряд клітками з живою птицею, чотирикутними кошиками, де різану птицю було накладено в кілька шарів. На пішоході з протилежного боку з інших підвід викладали цілі телята, завинені в полотно, покладені на бік, мов сонні діти, в довгасті кошики, звідкіля стреміли тільки чотири обрубані, розчепирені криваві кігті. Тут були цілі барани й четвертини волової туші, стегна й лопатки. Різники у великих білих фартухах штампували м'ясо, підвозили його, важили й розвішували на гаках в оціночній залі. Притиснувшись лицем до залізних ґратів, Фльоран дивився на ці низки розвішаних туш, на волів та баранів з червоним м'ясом, на телят яснішого кольору, з жовтими плямами товщу та жил, з розпоротими черевами. Звідтіля він пройшов до відділу тельбухів, між білявими телячими головами та ногами, фляками, акуратно складеними в коробки, мізками, обережно покладеними рядочком у плескатих кошиках, кривавими печінками, синюватими нирками. Він зупинився коло довгих візків на двох колесах, під парусиновим накриттям; на них привозили розрубані по половині свинячі туші і підвішували їх на гаках по обидва боки ґратів над солом'яними устілками. Відкриті задки цих візків подібні були до капличок на покійників, до якоїсь скінії, в яскравих огненних фарбах цього відкритого м'яса; а на солом'яній підстилці стояли бляшані коробки, повні крови, що спливала з свинячої туші. Тут навіжена лють прокинулась у Фльорані; нудкі пахощі різниці, їдкий сморід тельбухів дратували його до нестями; він вийшов з критої вулиці, воліючи ще раз повернутись на пішохід вулиці Пон-Неф.