розкладена на дрібно накраянім блакитнім папері. Делікатно розкладене де-не-де листя папороті перетворювало тарілки на букети, прикрашені зеленню; це був цілий світ смачних, жирних речей, що самі танули в роті. Спочатку від самого споду, коло скла стояла свиняча печеня та слоїки з гірчицею. Маленькі свинячі ніжки з вийнятими кістками лежали вище, такі гарні, круглі, жовті від тертих сухарчиків, з зеленим паперовим помпоном на кінці. Далі йшли великі блюда: фаршировані страсбурзькі язики, червоні, блискучі, що здавалися кривавими поруч із блідими вареними ковбасками та свинячими ніжками. Чорні кров'яні ковбаси поскручувались, мов безпечні змії; м'ясні ковбаси, складені по дві, наче ось-ось мали тріснути від надто великого здоров'я; звичайні ковбаси, подібні у своїй срібній кереї до спини попа в ризах, гарячісінькі паштети з маленькими прапорцями ярличків; великі шинки, свинина та телятина, прикрашені, обкладені холодцем, прозорим, наче смалений цукор. Були тут і широкі миси, де лежало м'ясо та різний фарш в озерах стиглого жиру. Поміж тарілками та блюдами в мальовничім безладді були розкидані баночки з консервами, підливками, грибками, мисочки зі страсбурзьким пирогом, бляшані коробки скумбрії або сардинок. Коробка з молочними сирами й друга з равликами, помащеними олією з петрушкою, були недбало поставлені по кутах. Нарешті, на самій горі, звисаючи з поперечки, висіли на гаках намиста маленьких ковбасок, ковбаси звичайної та мізкової, розподілені симетрично, як мережево, шнури та торочки на дорогих заслонках. А позад їх плескаті ковбаски висіли, як мережево, як м'ясисте тло з білого гіпюру. І там, на останній приступочці цієї каплиці черева, поміж кінцями торочкастої ковбаси, між двома букетами червоних квітів, на вершині цього жертовника стояв квадратовий акваріюм, прикрашений черепашками та камінцями, де ввесь час плавали дві золоті рибки.
Фльоран відчув, що йому мороз пішов поза шкірою, і побачив на порозі ковбасні молодицю, що вийшла погрітися на сонечку. Вона була довершенням цієї щасли-
