бачила на даху на Ринку. Опріч того, ти приятелюєш з усякими паршивими хлопцями та дівчатами. Ти ж тепер уже зовсім дорослий, тобі час подумати про будучину!
— Авжеж, мадам Лізо.
Ліза звернулась до дами, що зайшла купити фунт котлет із корнішонами. Вона вийшла з-за прилавку й дійшла до дерев'яної колоди, що сторч стояла під задньою стіною. Тут вона відрізала тонким ножем від четвертини свинячої туші три котлети і, взявши своєю голою сильною рукою сікач, тричі вдарила, відрубуючи кісточку. Чути було три сухі вдари. При кожнім цім русі спідниця її чорного вовняного вбрання трошки підіймалася, а під обтягненою матерією корсажу позначались кісточки корсету. Ліза при цьому ввесь час була серйозна, губи її були стиснені, а очі такі ясні, доки вона убирала повільними рухами котлети і важила їх.
Як дама пішла, мадам Кеню побачила Маржолена, що в захопленні дивився, як спритно вона рубала свинину.
— Як, ти ще не пішов? — запитала вона.
Та коли він повернувся йти, вона його затримала:
— Слухай, як я ще раз побачу тебе з тою паршивкою Кадіною… Ні, ні, не заперечуй! Тільки сьогодні рано я вас бачила разом, ви дивились, як розбивають баранячі голови… Просто не розумію, як це такий гарний парубок, як ти, може зв'язуватися з цією шлюхою, з цією сараною!.. Ну, йди, кажи мосьє Ґаварові, щоб зараз приходив, доки нікого нема.
Маржолен завстидавсь і пішов з похмурим виглядом, і слова не відповівши.
Красуня Ліза стояла за своєю касою, трошки повернувши голову до Ринку, а Фльоран мовчки поглядав на неї, дивуючись її красі. Ще й досі він не розглянув як слід своєї братової, бо зовсім не вмів розглядати жінок. Тепер йому видко було її над виставкою м'яса на прилавку. Перед нею на білих порцелянових блюдах лежали початі арльські та ліонські ковбаси, копчені язики, відварена солена свинина та свиняча голова, залита холодцем; стояла відіткнена банка з рильєтками —
