Сторінка:HawrylyshynMaps.pdf/221

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

політична поляризація між більшою частиною багатої Півночі, Центром та бідним Півднем і цей фактор не може не викликати занепокоєння. Це фактично може спричинити федералізацію країн, яка при децентралізації ЄС може через певний час привести до “Регіонів Європи”, а не “Націй Європи”, як зазначив швейцарський письменник Деніс де Ружемон.

ОБ'ЄДНАНЕ КОРОЛІВСТВО

Об'єднане Королівство досягло значного розвитку протягом останніх кількох десятиліть. Колишній прем'єрміністр Маргарет Тетчер зменшила деструктивну силу профспілок, зробила урядовий механізм ефективнішим, провела великі приватизаційні процеси, хоча не всі з них із довготривалими позитивними результатами, наприклад, системи залізниці. В результаті цього зросла загальна конкурентоспроможність економіки країни. Прямі іноземні інвестиції, прибутки від туризму й відкриття нафти в Північному морі сприяли значному збільшенню внутрішніх та іноземних інвестицій. Економіка Великобританії стала зростати швидше, ніж у її континентальних сусідів.

Повернення до влади лейбористської партії на чолі з прем'єрміністром Тоні Блером принесло певні позитивні досягнення: відбулося пом'якшення класових відмінностей, профспілки визнали доцільність ринкової економіки, виробничі стосунки поліпшились та стали навіть кращими, ніж у Франції.

Проте декілька факторів не дозволили Об'єднаному Королівству досягти стану стабільної ефективності й достатнього статусу в ЄС та світі:

  • великий приплив іммігрантів із колишніх колоній в Африці, Азії та Карибському регіоні збільшив надлишок трудових ресурсів, таким чином створивши певні проблеми. Представники різних етнічних груп створили власні общини, які не інтегрувалися повністю у британське суспільство, деякі почуваються дискримінованими, що іноді виливається у заворушення;
  • британці знали, як керувати колоніями, проте були не здатні чи не бажали прийняти жителів колоній до сфер життя власного суспільства, окрім сфери спорту;
  • іншим фактором було те, що Великобританія “стояла осторонь” ЄС, бажаючи зберегти свої особливі стосунки зі США.

Яскравим прикладом цього стало рішення прем'єр-міністра