Сторінка:HawrylyshynMaps.pdf/58

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Спостерігається тенденція до усунення будь-якої опозиції централізованій владі, заборони поглядів, що виникли за межами структури влади. Це веде до суспільного обману з подальшою небезпекою ігнорування реалій і руху по дотичних. Гальмується еволюційний розвиток, оскільки немає достатньої конкуренції ідей, аналізу витрат і прибутків від різних варіантів, а також прагматичне пристосування до нових реалій. Така система дозволяє тим, хто при владі, стати на шлях свавілля, служіння власним егоїстичним цілям, корупції. Втім, найбільшою трудністю є необхідність нав'язування людям волі вождя, партії або так званої волі народу. Цим зумовлюється потреба створення бюрократичного апарату нагляду, контролю і, як правило, примусу, що може стримувати ініціативу, послаблювати мотивацію і викликати прихований або відкритий опір.

Отже, можна сформулювати фундаментальне положення: ефективність управління або влади меншою мірою визначається їхньою внутрішньою природою, ніж тим, наскільки добровільно вони сприймаються тими, на кого поширюються, тобто:

Ефективність влади = ƒ(прийнятність влади).

Таким чином, концентрована влада — форма правління унітарної влади — може бути ефективною за таких умов:

  • спільнота позбавлена досвіду життя в інших системах або глибокого розуміння цих систем;
  • народ визнає владу однієї особи або олігархії з релігійних, моральних, прагматичних причин;
  • існування групи багатих і маси бідних;
  • наявність групи освічених і маси неписьменних;
  • існування групи рішучих і маси байдужих, інертних;
  • наявність групи амбітних і маси конформістів;
  • панування досить однорідних культур, у яких переважна більшість поділяє цінності і прагнення;
  • усвідомлення зовнішньої загрози і надзвичайних ситуацій;
  • обіцяне краще майбутнє здатне переважити жертви (в основному індивідуальні свободи), яких потребує унітарний тип правління.

Тип правління унітарної влади демонструватиме неефективність за таких умов:

  • вища влада не вважається недоторканною;
  • існування переважно внутрішньої взаємозалежності, а не залежності бідних від багатих;