Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1018

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1014

Книга пророка Єремії 51

ковтну́в він мене́, немов змій, моїми розко́шами спо́внив свого живота, ви́пхнув мене...

 35 Насилля моє й моє тіло — на Вавило́н, говорить мешка́нка Сіону, кров же моя — на мешка́нців халдеїв, говорить Єрусали́м!

 36 Тому так промовляє Господь: Оце Я змага́юсь за справу твою, і помщу́ твою по́мсту, і ви́сушу море його, і джерело́ його ви́сушу.

 37 І стане руїною цей Вавило́н, мешка́нням шака́лів, страхі́ттям та по́сміхом, — і в ньому мешка́нця не буде!

 38 Заревуть вони ра́зом, немов левчуки́, загарча́ть, немов ті левеня́та.

 39 Як вони порозпа́люються, то зроблю́ їм бенке́та та їх упою́, щоб раділи й заснули сном вічним, — і вже не пробу́дяться, каже Господь!

 40 Поспускаю Я їх, мов овець до зарі́зу, немов барані́в із козла́ми.

 41 Як здобутий Шеша́х,[1] і як схо́плена слава всієї землі! Яким ось зробивсь Вавило́н посе́ред наро́дів!

 42 На Вавилон вийшло море, і вкрився він бе́зліччю хвиль тих його.

 43 Міста його стануть спусто́шенням, краєм пустині та сте́пу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка люди́на, і не буде ходи́ти по ньому син лю́дський!

 44 І Я навіщу́ Бела в Вавило́ні, і ви́тягну з уст його те, що він був ковтну́в, і вже наро́ди до нього не будуть пливсти́, немов ріки, і мур вавило́нський впаде́!

 45 Мій наро́де, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою!

 46 І щоб серце ваше не сла́бло, а ви не зляка́лися вістки, почу́тої в кра́ї, бо при́йде цього ро́ку ця звістка, а потім того ро́ку та звістка, і буде наси́лля в краю́, і повстане пану́ючий проти пану́ючого.

 47 Тому то ось дні настаю́ть, і навіщу́ Я божкі́в Вавилону, і ввесь його край посоро́млений буде, і всі його вбиті попа́дають в ньо́му!

 48 І над Вавилоном співа́тимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього прихо́дять спусто́шники з пі́вночі, каже Госпо́дь.

 49 Вавилон мусить упа́сти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всієї землі.

 50 Хто втік від меча́, — ідіть, не ставайте!

  1. Шешах — Вавилон.