Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1021

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1017

Плач Єремії 1

шнуро́к на дванадцять лі́ктів оточував його, а грубина́ його — чотири пальці, всере́дині поро́жнявий.

 22 І ма́ковиця на ньому — мідяна́, а високість однієї ма́ковиці — п'ять ліктів та мере́жка, і грана́тові я́блука на ма́ковиці навко́ло, усе мідь. І для другого стовпа́ — так само, і грана́тові я́блука.

 23 І було грана́тових я́блук дев'ятдеся́т і шість на кожну сто́рону, усіх грана́тових я́блук на мере́жці навко́ло — сто.

 24 І начальник царсько́ї сторожі взяв Сераю, головного священика, і Цефанію, другого священика, та трьох сторожі́в поро́га.

 25 А з міста взяв він одного е́внуха, що був начальником над військо́вими, та се́меро чоловіка з тих, що бачать царе́ве обличчя, що були зна́йдені в місті, і писаря, зверхника військо́вого відділу, що записував наро́д кра́ю до військо́вого відділу, і шістдеся́т чоловіка з наро́ду кра́ю, що знахо́дилися в місті.

 26 І позабирав їх Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі, і відвів їх до вавилонського царя, до Рівли.

 27 І вдарив їх вавилонський цар, і позабива́в їх у Рівлі, у хаматовому кра́ї. І пішов Юда на вигна́ння з своєї землі!

 28 Оце той наро́д, що вигнав Навуходоно́сор: у сьомому році — три тисячі й двадцять і три юдеї.

 29 У вісімнадцятому році Навуходоносора вигнав він з Єрусалиму вісім сотень тридцять і дві душі.

 30 У році двадцятому й третьому вигнав Невузар'адан, начальник царсько́ї сторожі, сім сотень сорок і п'ять душ юдеїв. Усіх душ — чотири тисячі й шість сотень.

 31 І сталося за тридцятого й сьомого року вигна́ння Єгояки́ма, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцятого й п'ятого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого зацарюва́ння, зми́лувався[1] над Єгояки́мом, Юдиним царем, і вивів його з дому ув'я́знення.

 32 І він говорив з ним добре, і поставив трона його понад трона царів, що були з ним у Вавилоні.

 33 І змінив в'язни́чну одежу його, і він за́вжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя.

 34 А їжа його, їжа стала, видавалася йому від вавилонського царя, щоденне кожного дня, аж до дня його смерти, по всі дні його життя.

Плач Єремії[2]

Плач за зруйнованим Єрусалимом

1 Як самі́тно сидить колись велелю́дне це місто, немов удова́[3] воно стало! Могутнє посе́ред наро́дів, княгиня[3] посеред країн — воно стало данни́цею!

 2 Гірко плаче по но́чах вона, і сльо́зи гарячі на що́ках у неї.

  1. В ориґіналі „підніс голову“, пор. 1 М. 32. 21.
  2. Перший розділ Плачу́ — поа́збучний, цебто кожен вірш розпочинається порядковою буквою єврейської а́збуки, тому він має 22 вірші. Кожен вірш — сексте́т, цебто має 6 рядків. Так само написаний і розділ другий. Пор. Пс. 25, 34 і 119.
  3. 3,0 3,1 Назви Єрусалим, Сіон у мові давньоєврейській, як назви міст, — жіночого роду, а тому й порівняння їх у Плачу́ — жіночого роду.