Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1041

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1037

Книга пророка Єзекіїля 11

схід. І ось при вході до брам двадцять і п'ять чоловіка, а серед них бачив я Яазанію, сина Аззурового, та Пелатію, сина Венаїного, князі́в народу.

 2 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський, оце ті люди, що заду́мують кривду, і радять злу раду в цьому місті,

 3 що говорять: „Не скоро будувати доми́. Воно[1] — казан, а ми — м'ясо“.

 4 Тому́ пророкуй на них, пророкуй, сину лю́дський!“

 5 І зійшов на мене Дух Господній, та й до мене сказав: „Скажи: Так говорить Господь: Отак кажете, доме Ізраїлів, і заміри вашого духа — Я знаю їх.

 6 Ви намно́жили своїх забитих у цьому місті, і напо́внили його вулиці тру́пами.

 7 Тому так говорить Госпо́дь Бог: Ваші забиті, що ви їх поклали серед нього, вони те м'ясо, а воно[1] — той каза́н. Та Я ви́проваджу вас із нього!

 8 Ви боїте́ся меча — і меча наведу́ Я на вас, говорить Господь Бог.

 9 І ви́проваджу вас із нього, і дам вас у руку чужих, і зроблю́ між вами при́суди!

 10 Від меча ви попа́даєте; на границі Ізраїля розсуджу́ вас, і ви і пізнаєте, що Я — то Господь!

 11 Воно[1] не буде вам казано́м, і ви не станете в ньому м'ясом. При границі Ізраїля розсуджу́ вас!

 12 І пізнаєте ви, що Я — Господь, бо за уставами Його ви неї ходили, а постано́в Моїх не виконували, але виконували за постано́вами тих наро́дів, що навколо вас“.

 13 І сталося, коли я пророкував, то Пелатія, син Бенаніїн, помер. І впав я на своє обличчя, і закричав сильним голосом та й сказав: „О Господи Боже, Ти робиш кінець з Ізраїлевим останком!“

Останок збереже́ться

 14 І було мені слово Господнє таке:

 15 „Сину лю́дський, брати твої, брати твої — мужі рідні тобі, а ввесь Ізраїлів дім — увесь той, що до них говорили ме́шканці Єрусалиму: Віддалі́ться від Господа, нам даний цей край на володі́ння,

 16 тому скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч Я віддали́в їх поміж народи, і хоч розпоро́шив їх по края́х, проте буду для них хоч малою святинею в тих края́х, куди вони ввійшли.

 17 Тому́ скажи: Так говорить Господь Бог: І позбираю Я вас із народів, зберу́ з тих країв, серед яких ви розпоро́шені, і дам вам Ізраїлеву землю.

 18 І вони вві́йдуть туди, і викинуть з неї усі мерзо́ти її та всі гидо́ти її.

 19 І дам їм одне серце, і ново́го духа дам у вас, і вийму з їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із м'яса,

 20 щоб вони ходили за уставами Моїми, і додержували Мої постанови та виконували їх. І вони стануть Мені народом, а Я буду їм Богом!

 21 А щодо тих, що їхнє серце ходить за гидо́тами своїми та мерзо́тами своїми, то поверну́ їхню дорогу[2] на їхню голову, говорить Господь Бог“.

Слава Господня покинула Єрусалим

 22 І попідійма́ли Херувими кри́ла свої, а ко́леса при них, і слава Ізраїлевого Бога зверху над ними.

  1. 1,0 1,1 1,2 Воно“ — місто.
  2. Дорога — поступовання людини, поведінка її, дорога життя.