Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1177

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1173

Книга пророка Захарія 10, 11

Бо Я — Господь Бог їхній, і буду Я їх вислухо́вувати.

 7 І стане лица́рським Єфрем, і звеселі́є їхнє серце, немов від вина, а їхні сини це побачать та бу́дуть радіти, поті́шиться серце їхнє Го́сподом.

 8 Я їм дам зна́ка[1] та їх позбираю, бо Я ви́купив їх, і мно́житись будуть, як мно́жились.

 9 І розсію Я їх між наро́дами, і в далеких края́х вони будуть Мене зга́дувати, і жи́тимуть з ді́тьми своїми, і ве́рнуться.

 10 І верну́ їх із кра́ю єгипетського, і позгрома́джую їх із Ашшу́ру, і введу́ їх до кра́ю Ґілеа́ду й Ліва́ну, і мі́сця не виста́чить їм.

 11 І при́йде по морі нещастя, і хвилі на морі ударить, і повисиха́ють усі глиби́ни Ріки́, — і буде пони́жена гордість Ашшу́ру, і від Єгипту віді́йметься бе́рло.

 12 І зміцню́ їх у Господі, і Йме́нням Його вони будуть ходити, говорить Господь!

Прихід Месії

11 Ліва́не, відкрий свої двері, — і огонь пожере́ з твоїх ке́дрів!

 2 Голоси, кипари́се, бо ке́др он упав, пограбо́вані пи́шні! Голосіте, баша́нські дуби́, бо ліс неприступний звалився!

 3 Чути голос виття́ пастухів, бо го́рдощі їхні пограбо́вані! Чути рик левчукі́в, бо йорда́нська краса́ попусто́шена.

 4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на зарі́з,

 5 що ріжуть їх їхні купці — і не винні, а їхні продавці промовляють: Благослове́нний Господь, що я збагаті́в! А їхні пастухи не помилують їх!

 6 Бо Я не помилую більше вже ме́шканців цеї землі, промовляє Госпо́дь. І ось передам Я люди́ну, одно́го одно́му до рук, та до рук царя їхнього, — і землю вони потовчу́ть, і Я з їхніх рук не врятую ніко́го!

Про два киї. Тридцять срібняків

 7 І пас Я отару, яка на зарі́з тим, хто торгує отарою. І взяв Я Собі два киї, і одно́го назвав: „Милість“, а одного назвав: „Зго́да“, і пас Я отару.

 8 І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обри́дила Мене.

 9 Тому́ Я сказав: Не па́стиму вас! Та вівця́, що має померти, нехай умре, а що має погу́блена бути — хай буде погу́блена, а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять!

 10 І Я взяв Свого кия

  1. В єврейському ориґіналі eš'rekah — засвищу.