Перейти до вмісту

Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1207

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

1203

Євангелія від св. Матвія 12, 13

 48 А Він відповів тому́, хто Йому говорив, і сказав: „Хто́ мати Моя? І хто́ браття Мої?“

 49 І, показавши рукою Своєю на у́чнів Своїх, Він промовив: „Ото Моя мати та браття Мої!

 50 Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чини́тиме, той Мені брат, і сестра, і мати!“

Ісус навчає народ притчами

13 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

 2 І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.

 3 І багато навчав Він їх при́тчами,[1] кажучи:

Притча про сіяча́

„Ось вийшов сія́ч, щоб посіяти.

 4 І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.

 5 Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;

 6 а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.

 7 А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.

 8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.

 9 Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“

Чому Ісус навчав народ притчами

 10 І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“

 11 А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.

 12 Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.

 13 Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

 14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.

 15 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“

 16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.

 17 Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.

Ви́яснення притчі про сіяча

 18 Послухайте ж притчу про сіяча́.

 19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

 20 А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

 21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.[2]

 
  1. Притча, грецьке παραβολή — це оповідання, яке треба розуміти алегорично (інослівно).
  2. Грецьке σκανδαλίζεται — затягується в гріх, спокушується, зводиться.