Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1237

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1233

Євангелія від св. Марка 1, 2

 28 І чутка про Нього пішла хвилі тієї по всій Галіле́йській країні.

 29 І вийшли вони із синагоги неба́вом, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Си́монового й Андрієвого.

 30 А те́ща Си́монова лежала в гаря́чці; і зараз сказали про неї Йому.

 31 І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, — і гаря́чка покинула ту, — і вона зачала́ прислуго́вувати їм.

 32 А як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали прино́сити до Нього недужих усіх та біснува́тих.

 33 І все місто зібралося перед двери́ма.

 34 І Він уздоро́вив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох де́монів повиганяв. А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його.

Проповідь по Галілеї

 35 А над ранком, як дуже ще темно було́, уставши, Він вийшов і пішов у місце самі́тне, і там молився.

 36 А Си́мон та ті, що були з ним, поспішили за Ним.

 37 І, знайшовши Його, вони кажуть Йому: „Усі шукають Тебе“.

 38 А Він промовляє до них: „Ходім в інше місце, до сіл та око́лишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов“.

 39 І пішов, і проповідував в їхніх синаго́гах по всій Галілеї. І демонів Він виганяв.

Уздоро́влення слабо́го на проказу

 40 І приходить до Нього прокаже́ний, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: „Коли хочеш, — Ти можеш очи́стити мене!“

 41 І змилосе́рдився Він, — простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: „Хо́чу, — будь чистий!“

 42 І проказа зійшла з нього хвилі тієї, — і чистим він став.

 43 А Він, погрози́вши йому, зараз вислав його,

 44 і йому́ наказав: „Гляди, — не оповіда́й нічо́го ніко́му. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи́щення, що Мойсей заповів, їм на свідо́цтво“.

 45 А він, вийшовши, став багато оповіда́ти й говори́ти про поді́ю, так що Він не міг явно ввійти вже до міста, але перебува́в віддалік по самі́тних місцях. І схо́дилися звідусюди до Нього.

Уздоровлення розсла́бленого

2 Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернау́му, то чутка пішла, що Він удома.

 2 І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при две́рях. А Він їм виголошував слово.

 3 І прийшли ось до Нього, несучи розсла́бленого, якого не́сли четверо.

 4 А що через наро́д до Ньо́го набли́зитися не могли, то стелю розкри́ли, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розсла́блений.

 5 А Ісус, віру їхню побачивши, каже розсла́бленому: „Відпускаються, сину, гріхи тобі!“

 6 Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях[1] своїх ду́мали:

 7 „Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога. Хто може прощати гріхи, окрім Бога Само́го?“

 8 І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: „Що́ таке ви в серцях своїх ду́маєте?

  1. У біблійній мові „серце" часто визначає розум.