Перейти до вмісту

Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1276

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

1272

Євангелія від св. Луки 6, 7

„Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не оби́два в яму впаду́ть?

 40 Учень не більший за вчителя; але, удоскона́лившись, кожен буде, як учитель його.

 41 Чого́ ж в оці брата свого ти за́скалку бачиш, коло́ди ж у вла́сному оці не чуєш?

 42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я за́скалку вийму із ока твого́, сам колоди, що в оці твоїм, не вбача́ючи? Лицеміре, — вийми перше колоду із вла́сного ока, а потім побачиш, як вийняти за́скалку з ока брата твого́!

Дерево з пло́ду свого́ пізнає́ться

 43 Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.

 44 Кожне ж дерево з пло́ду свого́ пізнає́ться. Не збирають бо фіґ із терни́ни, винограду ж на гло́ду не рвуть.

 45 Добра люди́на із доброї скарбни́ці серця добре вино́сить, а лиха із лихої вино́сить лихе. Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́ його!

Не будуйте на піску

 46 Що звете́ ви Мене: „Господи, Господи“, та не робите того, що Я говорю́?

 47 Скажу́ вам, до ко́го подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх :

 48 Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він гли́боко ви́копав, і основу на камінь поклав. Коли ж зли́ва настала, вода кинулася на той дім, — та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!

 49 А хто слухає та не виконує, той подібний тому́ чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І напе́рла на нього ріка, — і зараз упав він, і велика була́ того дому руїна!“

Уздоровлення сотникового раба

7 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.

 2 У одного ж сотника тяжко раб[1] занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.

 3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.

 4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

 5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.

 6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.

 7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.

 8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.

 9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“

 10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

 
  1. По деяких грецьких текстах дається παϊς, отрок, хлопець, слуга.