Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1295

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

1291

Євангелія від св. Луки 15, 16

і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.

 25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.

 26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“

 27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.

 28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

 29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.

 30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.

 31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!

 32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“

Притча про несправедливого управи́теля

16 Оповів же Він й учням Своїм: „Один чоловік був багатий, і мав управи́теля, що оска́ржений був перед ним, ніби він перево́дить маєток його.

 2 І він покликав його, і до нього сказав: „Що́ це чую про тебе? Дай звіт про своє управи́тельство, бо більше не зможеш рядити“.

 3 І управи́тель почав міркувати собі: „Що́ я маю робити, коли пан управи́тельство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.

 4 Знаю, що́ я зроблю́, щоб мене прийняли́ до домів своїх, коли буду я ски́нений із управи́тельства“.

 5 І закликав він на́різно кожного з боржників свого пана, та її питається першого: „Скільки винен ти панові моєму?“

 6 А той відказав: „Сто кадок оливи“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдеся́т“.

 7 А потім питається другого: „А ти скільки винен?“ І той відказав: „Сто кірців пшениці“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдеся́т“.

 8 І пан похвалив управи́теля цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.

 9 І Я вам кажу́: „Набувайте дру́зів собі від багатства[1] неправедного, щоб, коли промине́ться воно, прийняли вас до вічних осель.

 10 Хто вірний в найменшому, — і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, — і в великому несправедливий.

 11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, — хто вам правдиве довірить?

 12 І коли ви в чужому не були́ вірні, — хто ваше вам дасть?

Не можна служити Богові й мамоні

 13 Жа́ден раб не може служи́ть двом панам, — бо або одно́го знена́видить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого зне́хтує. Не можете Богові й мамо́ні[2] служити!“

 
  1. Від мамони, пор. Мт. 6. 27.
  2. Мамо́на — гроші, набуток, з арамейського μαμωνα̃. Тут уосіблений божок грошолюбства. Пор. Матвія 6. 24.