Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1306

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1302

Євангелія від св. Луки 22

 25 Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.

 26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,

 27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

 28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,

 29 і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

 30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.

Учні наостанку споку́сяться

 31 І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.

 32 Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“

 33 А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“

 34 Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...

До злочинців Його зараховано

 35 І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.

 36 „А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

 37 Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.

 38 І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“

Стражда́ння й смерть Ісуса Христа́.
Стра́ждання в Гефсиманії

 39 І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.

 40 А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.

 41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,

 42 благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“

 43 І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.

 44 А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.

 45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.

 46 І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

Схо́плення Ісуса

 47 І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати[1] Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“][2].

 48 Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком[1] ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“

  1. 1,0 1,1 Поцілунком вітали поважаних осіб. Тому поцілувати — привітати, пор. Луки 1. 40.
  2. У багатьох грецьких текстах узятого в [ ] нема.