Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1340

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1336

Євангелія від св. Івана 17, 18

Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!

 12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Йме́ння Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призна́ченого на загибіль,[1] щоб збуло́ся Писа́ння.

 13 Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю́ Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою доскона́лу.

 14 Я їм дав Твоє слово, але світ їх знена́видів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.

 15 Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.

 16 Не від світу вони, як і Я не від світу.

 17 Освяти Ти їх правдою! Твоє слово — то правда.

 18 Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх.

 19 А за них Я посвячую в жертву Само́го Себе, щоб освячені правдою стали й вони.

 20 Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього сло́ва ввірують у Мене,

 21 щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я — у Тобі, щоб одно́ були в Нас і вони, — щоб увірував світ, що Мене Ти послав.

 22 А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми.

 23 Я — у них, а Ти — у Мені, щоб були́ досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.

 24 Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були́, де знахо́джуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, — бо Ти полюбив Мене перше закла́дин світу.

 25 Отче Праведний! Хоча́ не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти.

 26 Я ж Ім'я Твоє́ їм об'явив й об'явля́тиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була́ в них, а Я в них!“

Стражда́ння і смерть Ісуса Христа́.
Схо́плення Ісуса

18 Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на то́й бік потоку Кедро́ну, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його.

 2 Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні.

 3 Отож Юда, узявши відділ ві́йська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоски́пами, та з ліхтарями, та з зброєю.

 4 А Ісус, усе ві́давши, що́ з Ним статися має, виходить та й каже до них: „Кого́ ви шукаєте?“

 5 Йому відповіли: „Ісуса Назаряни́на“. Він говорить до них: „Це Я“! А стояв із ними й Юда, що видав Його.

 6 I як тільки сказав їм: „Це Я“, вони подали́ся назад, та й на землю попа́дали.

 7 І Він знов запитав їх: „Кого́ ви шукаєте?“ Вони ж відказали: „Ісуса Назаряни́на“.

 8 Ісус відповів: „Я сказав вам, що це Я. Отож, як Мене ви шукаєте, то дайте оцим відійти “, —

 9 щоб збулося те слово, що Він був сказав: „Я не втратив ніко́го із тих, кого дав Ти Мені“.

 10 Тоді Си́мон Петро, меча мавши, його ви́хопив, і рубону́в раба́ первосвященика, — і відтя́в праве́ вухо йому́. А рабу́ на ім'я́ було Малх.

  1. Грецьке ό υίός τη̃ς άπολείας — „син загибелі“, цебто: призначений на загибіль.