1445
Послання апостола Павла до филип'ян 1, 2
хоч маю я бажа́ння померти та бути з Христом, бо це значно ліпше.
24 А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас.
25 І оце знаю певно, що зали́шусь я, і пробува́тиму з вами всіма́ вам на ко́ристь та на ра́дощі в вірі,
26 щоб ваша хвала́ через мене примно́жилася в Христі Ісусі, коли зно́ву прийду́ я до вас.
27 Тільки живіть згідно з Христовою Єва́нгелією, щоб, — чи прийду́ я й побачу вас, чи й не бувши — почув я про вас, що ви стоїте́ в однім дусі, бо́рючись однодушно за віру єва́нгельську,
28 і ні в чо́му не боячи́ся противників; це їм доказ загибелі, вам же спасі́ння. А це від Бога!
29 Бо вчинено вам за Христа доброді́йство, — не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього,
30 маючи таку саму боротьбу́, яку ви бачили в мені, а тепер чуєте про мене.
2 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,
2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!
6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,
7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,
8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,
10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!
12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.
13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.
14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву,
15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!
19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
20 Бо я одноду́мця не маю ні
