Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1456

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана



Перше послання св. апостола Павла до
солунян

Заохочування солу́нян

1 Павло й Силуа́н та Тимофій до Церкви Солу́нської[1] в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благода́ть вам і мир!

 2 Ми дякуємо Богові за́вжди за всіх вас, згадуючи вас у наших моли́твах.

 3 Ми згадуємо безпереста́нку про ваше ді́ло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим,

 4 зна́ючи, Богом улю́блені браття, про ваше обра́ння.

 5 Бо наша Єва́нгелія не була́ для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упе́вненням, як знаєте ви, які ми були́ поміж вами для вас.

 6 І ви стали наслідувачі нам і Господе́ві, слово прийнявши в великому утискові з радістю Духа Святого,

 7 так що ви стали взірце́м для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї.

 8 Бо проне́слося Слово Господнє від вас не тільки в Македонії та в Ахаї, а й до кожного міста прийшла ваша віра в Бога, так що вам непотрібно казати чого́сь.

 9 Вони бо звіщають про нас, який був при́хід наш до вас, і як ви наверну́лись до Бога від і́долів, щоб служити живому й правдивому Богові,

 10 і з неба очікувати Сина Його, що Його воскресив Він із мертвих, Ісуса, що визволює нас від майбу́тнього гніву.

Поводьтеся гідно перед Богом

2 Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марни́й він був.

 2 Та хоч ми нате́рпілися перед тим, і дізнали зневаги в Фили́пах, як знаєте, проте ми відва́жилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Єва́нгелію з великою боротьбою.

 3 Бо покли́кання наше було не з обмани, ані з нечи́стости, ані від лука́вства,

 4 але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Єва́нгелію, ми говоримо так, не лю́дям дого́джуючи, але Богові, що випробо́вує наші серця.

 5 Ми сло́ва підле́сливого не вживали ніко́ли, як знаєте, і не винні в заже́рливості. Бог свідок тому́!

 6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

 7 Хоч могли ми поту́жними бути, як Христові апо́столи, але ми серед вас були тихі, немов годува́льниця та, яка доглядає дітей своїх.

 8 Так бувши ласка́ві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Єва́нгелію, але й ду́ші свої, бо були́ ви улю́блені нам.

 9 Бо ви пам'ятаєте, браття, наше стру́днення й уто́му: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтя́жити, і проповідували вам Божу Єва́нгелію.

 10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими!

 11 Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов ба́тько дітей своїх власних,

  1. Місто в Македонії, гр. Θεσσαλονίκη, слов'янське Солу́нь, солу́нський, солу́няни.