Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1471

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1467

Послання св. апостола Павла до Тита 2, 3

 6 Так само благай юнакі́в, щоб були помірковані.

 7 У всім сам себе подавай за зразка добрих діл, у навча́нні непорушеність, повагу,

 8 слово здорове, неосу́дливе, щоб противник був засоромлений, не мавши нічого лихого казати про нас.

 9 Раби щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не пере́чили,

 10 не крали, але виявляли всяку добру вірність, щоб у всьому вони прикрашали науку Спасителя нашого Бога.

 11 Бо з'явилася Божа благода́ть, що спасає всіх людей,

 12 і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадли́востей, жили́ помірковано та праведно, і побожно в тепе́рішнім віці,

 13 і чекали блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса,

 14 що Само́го Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззако́нства та очи́стити Собі людей ви́браних, у добрих ділах запопа́дливих.

 15 Оце говори та нагадуй, та з усяким нака́зом карта́й. Хай тобою ніхто не погорду́є!

Дба́ймо про добрі діла пильнувати

3 Нагадуй їм, щоб слухали вла́ди верховної та кори́лися їй, і до всякого доброго ді́ла готові були́,

 2 щоб не зневажали ніко́го, щоб були́ не сварли́ві, а тихі, виявляючи повну ла́гідність усім лю́дям.

 3 Бо колись були й ми нерозсудні, неслухня́ні, зве́дені, служили різним пожадли́востям та розкошам, жили в злобі та в за́здрощах, бридки́ми були, нена́виділи один о́дного.

 4 А коли з'явилась благодать та люди́нолюбство Спасителя, нашого Бога,

 5 Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були́, а з Своєї милости через обмиття відро́дження й обно́влення Духом Святим,

 6 Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого,

 7 щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоє́мцями за надією на вічне життя.

 8 Вірне слово, і я хочу, щоб ти і про це впевня́в, щоб ті, хто ввірував у Бога, дба́ли про добрі діла пильнувати. Для людей оце добре й кори́сне!

 9 Вистерігайсь нерозумних змага́нь, і родоводів, і спорів, і супере́чок про Зако́н, — бо вони некори́сні й марні́.

 10 Люди́ни єретика, по першім та другім наставленні, відрікайся,

 11 знавши, що зіпсувся такий та грішить, і він сам себе засудив.

Закінчення

 12 Як пришлю я до тебе Арте́ма або Тихи́ка, поква́пся прибути до мене в Нікопо́ль,[1] бо думаю там перези́мувати.

 13 Зако́нника Зи́ну та Аполло́са вишли ква́пливо вперед, щоб для них не забракло нічо́го.

 14 Нехай же навчаються й наші дбати про добрі діла при конечних потребах, щоб безплодні вони не були́.

 15 Вітають тебе всі, хто зо мною. Вітай тих, хто любить нас у вірі. Благода́ть з вами всіма́! Амі́нь.

  1. Нікополь — головне місто Епіру в Італії.