Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

13

Книга Буття 5, 6

 27 А всіх Метушалахових днів було́ дев'ять сотень літ і шістдесят і дев'ять літ. Та й помер він.

 28 І жив Ламех сто літ і вісімдесят і два роки, та й сина породив,

 29 ім'я́ йому назвав: Ной,[1] говорячи: „Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викляв“.

 30 І жив Ламех по тому, як Ноя породив, п'ять сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. І породив він синів та дочок.

 31 А всіх Ламехових днів було́ сім сотень літ і сімдесят і сім літ. Та й помер він.

 32 І був Ной віку п'ять сотень літ, та й породив Ной Сима, Хама та Яфета.

Люди розмножились і зіпсулись

6 І сталося, що розпочала люди́на розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки.

 2 І побачили Божі сини лю́дських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.

 3 І промовив Господь: „Не буде Мій Дух перемагатися в люди́ні навіки, — бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ“.

 4 За тих днів на землі були ве́летні, а також по тому, як стали прихо́дити Божі сини до лю́дських дочок. І вони їм народжували, — то були силачі, що славні від віку.

 5 І бачив Господь, що велике розбе́щення людини на землі, і ввесь нахил думки серця[2] її — тільки зло повсякде́нно.

 6 І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.

Кара Божа. Ной

 7 І промовив Господь: „Зітру Я люди́ну, яку Я створив, з поверхні землі, — від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчини́в“.

 8 Але Ной знайшов милість у Господніх очах.

 9 Це ось о́повість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив.

 10 І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета,

 11 І зіпсулась земля перед Божим лицем, і напо́внилась земля насильством.

 12 І бачив Бог землю, — і ось зіпсулась вона, кожне бо тіла зіпсуло дорогу[3] свою на землі.

Ноїв ковчег і врятування по парі всього живого

 13 І промовив Господь до Ноя: „Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо напо́внилась земля насильством від них. І ось Я винищу[4] їх із землі.

 14 Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсере́дини та ізнадвору.

 15 І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому.

 16 Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влашту́єш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні.

 17 А Я ось наведу́ пото́п, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!

  1. Noach, Ной — потішення.
  2. В біблійній мові серце, lev, часто визначає розум. Пор. 2. М. 28. 3.
  3. Доро́га — життя.
  4. В оригіналі „зіпсую“, бо й земля зіпсулась.