Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/211

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

207

Книга Числа 23

склав я, і приніс бичка та барана на кожному жертівнику“.

 5 І вклав Господь слово до Валаамових уст та й сказав: „Вернись до Балака, і будеш так промовляти“.

 6 І вернувсь він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопа́ленням, він та всі вельможі моавські.

 7 І він виголосив свою припові́стку проро́чу й сказав: „Із Араму мене припрова́див Валак, цар моавський, з гір сходу: Іди ж, прокляни мені Якова, а йди ж, скажи зло на Ізраїля!

 8 Що ж я буду того проклинати, що Бог не прокляв був його? І що ж буду казать зло на то́го, що гніву на нього не має Госпо́дь?

 9 Бо я бачу його з вершка скель, і з пагі́рків його оглядаю, — тож наро́д пробуває самітно, а серед людей не рахується.

 10 Хто ж перелічив порох Яковів, і хто зрахував пил Ізраїлів? Хай душа моя вмре смертю праведних, і кінець мій хай буде такий, як його!“

 11 І сказав Балак до Валаама: „Що́ ти зробив мені? Я взяв тебе, щоб ти прокляв моїх ворогів, а оце ти справді поблагослови́в їх!“

 12 А той відповів та й сказав: „Чи ж не те, що́ Господь вкладе в мої уста, я буду пильнувати, щоб те́ говорити?“

 13 І сказав до нього Балак: „Ходи ж зо мною до іншого місця, звідки побачиш його. Тільки частину його будеш бачити, а всього його не побачиш. І прокляни мені його, мого ворога, звідти!“

 14 І він узяв його на Седе-Цофім,[1] на верхів'я Пісґі,[2] і збудував сім жертівників, і приніс бичка та барана на кожнім жертівнику.

 15 І сказав він до Балака: „Стань тут над своїм цілопа́ленням, а я стріну там Господа“.

 16 І стрів Господь Валаама, і вклав слово до уст його та й сказав: „Вернися до Балака, і будеш так промовляти“.

 17 І прийшов він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопа́ленням, а з ним вельможі моавські. І сказав йому Балак: „Що́ ж говорив Господь?“

 18 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „У стань же, Балаку, та й слухай, нахили своє ухо до мене, о сину Ціппо́рів!

 19 Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син лю́дський, щоб Йому жалкува́ти. Чи ж Він був сказав — і не зробить, чи ж Він говорив — та й не виконає?

 20 Оце — я оде́ржав наказа — поблагослови́ти, і поблагослови́в Він, і я того не відверну́!

 21 Не видно стражда́ння між Яковом, і не запримі́тно нещастя в Ізраїлі, — з ним Господь, його Бог, а між ним — голосни́й крик на славу Царя!

  1. Седе-Цофім — поле вартівників.
  2. Пісґа — верхів'я.