Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/29

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

25

Книга Буття 17, 18

 25 А Ізмаї́л був віку тринадцяти літ, як обрізано було ті́ло крайньої плоті його.

 26 Того самого дня був обрізаний Авраам та Ізмаїл, син його.

 27 І всі мужі дому його, — наро́джені дому й куплені за срібло з-поміж чужоплемінних, — були́ обрізані з ним.

Небесні Гості в Авраама

18 І явився до нього Господь між дубами Мамре́, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.

 2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,

 3 та й промовив: „Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свойо́го раба!

 4 Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте[1] під деревом.

 5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому пі́дете, бо на те Ви йдете повз свойо́го раба“. І сказали вони: “Зроби так, як сказав“.

 6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси́, і зроби коржі“.

 7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його пригото́вив.

 8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.

 9 І сказали до нього: „Де Сарра, жінка твоя?“ А він відказав: „Ось у наметі“.

 10 І сказав один з Них: „Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого ча́су. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї...“ А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.

 11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

 12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: „Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!“

 13 І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зоста́рілась?

 14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина“.

 15 А Сарра відріклася, говорячи: „Не сміялася я“, бо боялась. Але Він відказав: „Ні, — таки сміялася ти!“

Доля Содо́му й Гомо́ри

 16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.

 17 А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

 18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

 19 Бо ви́брав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“.

 20 І промовив Господь: „Через те, що крик Содому й Гомори

  1. В ориґіналі: hiššaanu, обіпріться.