Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/371

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

367

Перша книга Самуїлова 17, 18

по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону.

 53 І верну́лися Ізраїлеві сини з пого́ні за филистимлянами, та й розграбува́ли їхні табо́ри.

 54 А Давид узяв го́лову того филисти́млянина, і приніс її до Єрусалиму, а збро́ю його склав у своєму наме́ті.

 55 А як Саул побачив Давида, що вихо́див напроти филисти́млянина, то сказав до Авне́ра, провідника́ війська: „Чий син оцей хло́пець, Авне́ре?“ А Авне́р відказав: „Присягаю життям твоїм, о ца́рю, що не знаю!“

 56 І сказав цар: „Запитай, чий син цей юна́к?“

 57 А коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то Авне́р узяв його й привів його перед Саула, а голова́ филисти́млянина — у руці його.

 58 І сказав до нього Саул: „Чий ти син, хло́пче?“ А Давид відказав: „Я син раба твого віфлеємлянина Єссе́я“.

Давид посвоячується з Саулом

18 І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова[1] душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.

 2 І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька.

 3 І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

 4 І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого.

 5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.

 6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами.

 7 І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“

 8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“

 9 І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида.

 10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий[2] в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

 11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.

 12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в.

 13 І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом.

 14 І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

 15 І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його.

 16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними.

 
  1. Починаючи звідси, гебрейський текст дає Jehonatan, раніше було Jonatan.
  2. Vajjit'nabbe — і він пророкував.