46
Книга Буття 31
десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.
8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті.
9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені.
10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.
11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“
12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.
13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.
14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?
15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.
16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.
17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.
18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.
19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.
20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.
21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував[1] до Ґілеядської гори.
22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.
23 І взяв він з собою братів[2] своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.
24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.
25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами[2] своїми на горі Ґілеядській.
26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!
27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.
28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!
29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.
30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“
