Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/522

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

518

Перша книга хронік 13-15

місяці. А Господь поблагослови́в дім Овед-Едома, та все, що було його́.

Давид побиває филисти́млян

14 А Хіра́м, цар тирський, послав до Давида послів, і ке́дрового дерева, каменярі́в та теслярі́в, щоб збудувати йому дім.

 2 І пізнав Дави́д, що Госпо́дь міцно поставив його́ царем над Ізраїлем, бо царство його було підне́сене ви́соко ради народу його, Ізраїля.

 3 І взяв Давид іще жіно́к в Єрусалимі, — і Давид породив іще сині́в та дочо́к.

 4 А оце імена́ наро́джених йому в Єрусалимі: Шаммуа і Шовав, Натан і Соломон,

 5 і Ївхар, і Елішуя, і Елпелет,

 6 і Ноґах, і Нефеґ, і Яфія,

 7 і Елішама, і Ел'яда, і Еліфелет.

 8 І почули филисти́мляни, що Давид був пома́заний на царя над усім Ізраїлем, — і підняли́ся всі филисти́мляни, щоб шукати Давида. А Давид почув про це, і вийшов проти них.

 9 А филисти́мляни прийшли й стали табо́рами в долині Рефаїм.

 10 І питався Давид у Бога, говорячи: „Чи вихо́дити на филисти́млян, і чи даси Ти їх в руку мою?“ І відказав йому Господь: „Вийди, — і Я дам їх у руку твою“.

 11 І зійшли́ вони до Баал-Пераціму, — і Давид побив їх там. І сказав Давид: „Розбив Бог ворогів моїх рукою моєю, як прори́в води!“ Тому назвали ім'я́ того місця: Баал-Перацім![1]

 12 А вони позоста́вили там богів своїх, і Давид наказав, — і вони були спа́лені в огні.

 13 А филисти́мляни ще ота́борилися в долині.

 14 А Давид іще питався Бога, і Бог йому сказав: „Не пі́деш за ними, а поверни́ від них, і прибу́деш до них з-навпроти бальза́мового ліска́.

 15 І станеться, як ти почуєш шелест ніби кроків на верхові́ттях бальза́мових дерев, тоді ви́йдеш на бій, бо то вийшов Бог перед тебе, щоб побити филисти́мський та́бір“.

 16 І зробив Давид так, як наказав йому Бог, і вони побили филисти́мський та́бір від Ґів'ону аж до Ґезеру.

 17 І не́слося Дави́дове ім'я́ по всіх края́х, а Госпо́дь дав, що всі наро́ди боялись його́.

Перенесення Божого ковчега до скинії

15 І пороби́в він собі доми́ в Давидовому Місті, і пригото́вив місце на Божого ковче́га, і розтягнув для нього ски́нію.

 2 Тоді Давид сказав, щоб ніхто не носив Божого ковчега, окрім Левитів, бо їх вибрав Господь носити ковчега Господа та служити Йому́ аж навіки.

 3 І Давид зібрав усього Ізраїля до Єрусалиму, щоб ви́нести Господнього ковче́га на його місце, яке пригото́вив йому́ він.

 4 І зібрав Давид Ааро́нових синів та Левитів.

 5 Від Кегатових синів: зверхник Уріїл, а братів його — сотня й двадцять.

 6 Від синів Мерарі: зверхник Асая, а братів його — двісті й двадцять.

 7 Від Ґершомових синів: зверхник Йоїл, а братів його — сотня й тридцять.

 8 Від Еліцафанових синів: зверхник Шемая, а братів його — двісті.

  1. Баал-Перацім — пан проривів.