Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/553

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

549

Друга книга хронік 11, 12

 13 А священики та Левити, що були в усьому Ізраїлі, зібралися до нього з усієї їхньої границі.

 14 Бо Левити кидали пасови́ська свої та власність свою, і прихо́дили до Юди та до Єрусалиму, бо Єровоам та сини його усунули їх від священичого служі́ння Господе́ві,

 15 і понаставля́ли собі священиків для па́гірків та демонів, та для тельці́в, що він понаро́блював.

 16 А за ними, зо всіх Ізраїлевих племе́н ті, що віддавали своє серце шукати Господа, Бога Ізраїля, прихо́дили до Єрусалиму прино́сити жертви Господе́ві, Богові батьків своїх.

 17 І зміцни́ли вони Юдине царство, і підси́лили Рехав'а́ма, Соломонового сина, на три роки, бо вони ходили три роки дорогою Давида та Соломона.

 18 І взяв собі Рехав'ам жінку Махалат, дочку́ Єрімота, Давидового сина, та Авіхаїл, дочку́ Еліава, Ісаєвого сина.

 19 І вона породила йому синів: Єуша, і Шемарію, Загама.

 20 А по ній він узяв Мааху, дочку́ Авесаломову, і вона породила йому Авійю, і Аттая, і Зізу, і Шеломіта.

 21 І покохав Рехав'ам Мааху, Авесаломову дочку́, над усіх жіно́к своїх та наложниць своїх, бо він узяв вісімнадцять жіно́к та шістдеся́т наложниць, і породив двадцять і вісім синів та шістдеся́т дочо́к.

 22 А за го́лову Рехав'ам поставив Авійю, Маахиного сина, за володаря серед братів його, бо він хотів настанови́ти його царем.

 23 І мудро він чинив, і порозсилав усіх синів своїх до всіх країв Юди й Веніямина, до всіх тверди́нних міст, і дав їм багате утри́мання, і підшукав їм багато жіно́к.

Кара за Рехав'амів гріх

12 І сталося, як зміцніло Рехав'амове царство й став він си́льний, то покинув він, і ввесь Ізраїль із ним, Господнього Зако́на.

 2 І сталося п'ятого року царя Рехав'ама, пішов Шішак, єгипетський цар, на Єрусали́м, — бо вони спроневі́рилися Господе́ві, —

 3 з тисячею й двомаста́ми колесни́ць та з шістдесятьма́ тисячами верхівці́в: і не було числа для наро́ду, що прийшов із ним з Єгипту, — ливіянам, суккійянам та кушанам.[1]

 4 І здобув він тверди́нні міста, що в Юді, і прийшов аж до Єрусали́му.

 5 А пророк Шемая прийшов до Рехав'ама та Юдиних зверхників, що зібралися до Єрусалиму, утікаючи перед Шішаком, та й сказав до них: „Так сказав Госпо́дь: Ви залишили Мене, а тому Я залишив вас і видав у Шішакову руку“!

 6 І впокори́лися Ізраїлеві зверхники та цар і сказали: „Справедливий Господь!“

 7 А коли Господь побачив, що вони впокори́лися, то було Господнє слово до Шемаї, говорячи: „Упокори́лися вони, — не нищитиму їх, але́ дам їм трохи людей на порятунок, і не виллється гнів Мій на Єрусали́м через Шішака.

 8 Бо вони стануть йому за рабів, та й пізнають тоді службу Мені та службу царствам зе́мним“.

 9 І вийшов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, і забрав ска́рби Господнього дому та ска́рби дому царе́вого, — і все позабирав. І забрав він золоті щити́, що Соломон поробив був.

 10 А цар Рехав'ам поробив замість них мідяні щити́, і склав їх

  1. Кушани — етіопляни.